Всеукраїнська краєзнавча експедиція учнівської молоді «Моя Батьківщина - Україна»

 Перспективи розвитку сільського зеленого туризму на території Ліснополянської сільської ради

(пошуково-дослідницька робота)
( Використано Інтернет-ресурси)

                       

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ ……………………………………5

1.1. Сільський зелений туризм як специфічна форма відпочинку на селі.5

1.2. Різновиди сільського зеленого туризму в Україні……………………7

1.3. Організація та планування сільського зеленого туризму ……………8

Розділ 2  ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІ  РЕСУРСИ ТЕРИТОРІЇ ЛІСНОПОЛЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ……………………………10

2.1. Соціально-економічні  ресурси досліджуваної території……………10

2.2. Природні рекреаційно-туристичні ресурси…………………………...11

2.3. Рекреаційні об’єкти природно-заповідного фонду…………………..12

2.4. Історико-культурні туристичні ресурси………………………………14

РОЗДІЛ 3  ПЕРСПЕКТИВНІ ФОРМИ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ЛІСНОПОЛЯНСЬКОЇ  СІЛЬРАДИ……………………...15

3.1. Народне мистецтво в сільському туризмі……………………………..15

3.2.Етнографічний туризм…………………………………………………..16

3.3.Природознавчий туризм…………………………………………………17

РОЗДІЛ 4  АНАЛІЗ  ПЕРСПЕКТИВ  РОЗВИТКУ  СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ЛІСНОПОЛЯНСЬКОЇ  СІЛЬСЬКОЇ РАДИ…………………..............................................................19

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 21

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ  ТА  ДЖЕРЕЛ………….22

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..23

ЕЛЕКТРОННИЙ  ВАРІАНТ  РОБОТИ  НА  ДИСКУ

ВСТУП

Я  не раз з посмішкою спостерігала, як захоплюються життям в селі городяни. Їх розчулює і вражає жива корова, лазня, яку топлять «по-чорному», криниця з «журавлем», можливість спати в гамаку під яблунею або в дерев'яному будинку на печі. А вже виводок курчат зустрічають радісним писком не лише діти, але і дорослі. То чому б, подумала я, не організувати на території мого села осередок надання туристичних послуг, задовольняючи окреслені потреби  міських жителів. Адже для цього потрібні зовсім незначні ресурси.

Як виявилося, ця проблема не нова. З недавніх часів існує специфічна форма підсобної господарської діяльності у сільському середовищі з використанням природного та культурного потенціалу регіону –  так званий сільський зелений туризм. До того ж ця форма малого підприємництва дає можливість певною мірою вирішити проблему зайнятості сільського населення, покращити його добробут, повніше використати природний та історико-культурний потенціал сільської місцевості. І, як результат, забезпечить розвиток села в майбутньому.  Отже, обрана мною тема є досить актуальною на сьогодні.

Однією з перепон на шляху стрімкого та ефективного розвитку сільського зеленого туризму є відсутність у селян мінімальних знань про цю специфічну галузь, сумніви щодо здатності сільського зеленого туризму приносити кошти. Дані чинники досить часто стримують розвиток туристичного бізнесу на селі. Для подолання таких перешкод селянам необхідний певний інформаційний “поштовх” - порада, приклад людей, які вже займаються цією справою та мають певний досвід.  Саме вирішенню цієї проблеми я і присвятила свою роботу.

Отже, мета даної  роботи полягає в розгляданні можливостей для започаткування нового виду підприємницької діяльності на території Ліснополянської сільради, а також  визначенні перспективних форм організації сільського зеленого туризму та проведенні просвітницької роботи серед населення.

     Географічні рамки даної роботи обмежуються територією Ліснополянської сільської ради. Я пропоную унікальну можливість відвідати наймальовничіший, як для мене,  куточок Марківщини і помилуватися сільськими краєвидами Лісної Поляни, оскільки саме тут збереглася до наших днів незаймана природа з лісами, ставками та ярками.

Для реалізації зазначеної мети поставлені наступні завдання:

- Розглянути  теоретичні основи організації сільського зеленого туризму.

- Визначити можливості розвитку сільського зеленого туризму на території Ліснополянської сільської ради.     

- Проаналізувати проблеми започаткування  зеленого туризму в селі.        

- Організувати науково-практичну конференцію з означеної проблеми  для    учнівського колективу Ліснополянської ЗОШ І-ІІІ ступенів

  

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 

1.1. Сільський зелений туризм як специфічна форма відпочинку на селі

Сільський зелений туризм - вид туризму, який передбачає тимчасове перебування туристів у сільській місцевості для відпочинку з використанням навколишнього середовища з метою рекреації, освіти або залучення до сільськогосподарської діяльності, що створює умови, за яких охорона довкілля стає вигідною місцевому населенню. Зелений він тому, що туристичні заняття у вигляді пішохідних і кінних прогулянок, спортивних та оздоровчих подорожей (навіть полювання і рибальство) відбуваються у сільській місцевості серед живої зеленої природи [ 7, с. 47].

Сільський зелений туризм має давні традиції. Ще в період Римської імперії існувала традиція виїзду із Риму на відпочинок у сільську місцевість. На сучасному етапі це явище особливо поширилось у другій половині XX ст., коли населення великих міст постіндустріальних держав вже не могло обійтися без чистого повітря, привабливих малозаселених, екологічно чистих сільських територій. На зміну концепції звичайного відпочинку на морському узбережжі (концепції трьох «S» (Sun-Sea-Sand) - сонце, море, пісок) прийшла концепція пізнавальних подорожей у сільську місцевість з ознайомленням з місцевими традиціями та вживанням екологічно чистих продуктів (концепція трьох «L» (Landscape-Lore-Leisure) - пейзажі, традиції, дозвілля) [13].

Попит на сільський відпочинок, або як його ще називають у деяких країнах Центрально-Східної Європи - "відпочинком під грушею" - зумовлений також збільшенням вартості платних відпусток, зростанням освіченості громадян і розвитком транспортної інфраструктури, передусім мережі швидкісних автобанів, залізниць, сучасного повітряного транспорту.

За визначенням експертів Всесвітньої туристичної організації, сільський зелений туризм - найдинамічніший сектор світового туристичного господарства. Обсяги надання агротуристичних послуг у постіндустріальних країнах у 2-4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази та курортного сервісу в цих країнах.

Послугами сільського туризму переважно користується молодь до 35 років, яка мешкає у великих містах. В Україні потенційних учасників зеленого туризму близько 150 тис.. Офіційно запрошують на відпочинок у сільську місцевість 37 садиб у семи регіонах країни. Спілка сприяння сільському туризму вважає, що цей показник для України не є достатньо успішним [ 6, с. 52].

Отже,  головна мета сільського зеленого туризму - сформувати новий агротуристичний продукт, що виходить за рамки традиційного уявлення про туристичну пропозицію України, і який би врахував природну, історико-культурну специфіку регіонів, а також дозволяв би істотно урізноманітнити традиційну пропозицію України.

1.2. Різновиди сільського зеленого туризму в Україні

Мальовничі сільські краєвиди, місцевий фольклор і ремесло, а також продукти сільського господарства — це приклади засобів, які сільська спільнота може використовувати, пропонуючи різноманітний і цікавий туристичний продукт. Ріки, озера, ліси, гори є важливим елементом туристичних засобів села, які створюють умови для розведення риб і тварин, що може зацікавити шанувальників риболовлі чи "тихого полювання". Свою відпустку можна урізноманітнити збиранням лісових плодів та лікарських рослин з місцевим провідником; це залишає приємні й незабутні спогади.

   Виділяють такі види сільського зеленого туризму:

1) короткотерміновий, у період вихідних днів. Найчастіше він має сезонний характер: рибальство, збирання грибів, полювання, лижі, сани, а також маршрутний - заповідними місцями регіону (різні види пересування);

2) відпочинковий (на період відпусток). Його термін може змінюватися в межах 20-40 днів;

3) сезонний відпочинок. Він може бути сімейним, колективним чи окремих осіб (художники, краєзнавці, археологи);

4) відпочинок іноземців, зокрема діаспори - на предмет поглиблення знання мови, вивчення історичної і культурної спадщини краю.

Традиційними та найцікавішими формами в організації сільського зеленого туризму є природознавчий, пішохідно-пізнавальний, кінний, водний, історико-етнографічний, фольктуризм, велотуризм та дегустація національних страв.

Український селянин (фермер чи працівник колективного господарства) в межах сільського туризму, як виду підсобної діяльності, може займатися:

1) активним туризмом (збудувати на своїй території спортивний майданчик, кінний манеж, гірський витяг, ставок для спортивного рибальства, розробити і пропонувати своїм гостям як гід-екскурсовод пішохідні, санні, вело - та кінні (бричкою чи верхи) маршрути і прогулянки);

2) екотуризмом (організовувати своїм гостям відпочинок в екологічно чистій місцевості, надати їм можливість споживати екологічно чисту продукцію, сприяти у заготівлі лікарських трав, лісових ягід і грибів);

3) мисливським туризмом;

4) культурно-етнічною діяльністю (кустарне вироблення й продаж відвідувачам сувенірної продукції ужиткових народних промислів, залучення туристів до організації й участі у національних обрядах, традиційних ремеслах українського селянина та господарсько- польових роботах (сінокіс, бджільництво, випас худоби тощо) [ 14].

Сільський зелений туризм є законним видом діяльності. Його розвиток  є пріоритетним напрямом державної політики  і регламентується  Законом України «Про туризм», № 324 від 15.09.1995 р. та Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 23.12.2016р.,  Законами України "Про особисте селянське господарство" та «Про сільський зелений туризм» [ 1].

1.3. Організація та планування сільського зеленого туризму

У наші дні дедалі більшу кількість "мі­ських" туристів приваблює екзотика сіль­ського побуту та праці. Мешканці міст праг­нуть показати своїм дітям звідки береться хліб, молоко, інші продукти, ознайомитися з побутовими умовами і зникаючими народ­ними промислами. Крім того, гості українського села  хочуть побачити привабливі краєвиди , посидіти біля вогнища  засмаглих  пастухів , освоїти ази виготовлення овечого сиру чи секрети лозо­плетіння, спробувати навчитися вишивати, різьбити, опанувати процес роботи з бджоли­ними вуликами.

На організацію такої форми від­починку впливають:природні ресурси конкретного середовища, які визначають стиль життя місцевої громади і впливають на формування іміджу кожного села; особливість культури; духовна спадщина або традиції реґіону; місця для ночівлі з визначеним стандартом хар­чування; продумана сфера послуг; інформація стосовно туристичних трас, святку­вань та розваг; виробничо-комунікаційна інфраструктура.

Важливою підвалиною організації сільського зеле­ного туризму є також особисті якості господарів агроосель. Адже вони повинні навчитися основам сервісу й культури гостинності, бути щирими, усміхненими та мати організаторські здібності.

Добрим підґрунтям започаткування власної справи є можливість по-новому оцінити те, що робиться у госпо­дарстві, і яку роль виконує у ньому власник. Господар повинен ви­значити, чи має він усе необхідне для того, щоб почати справу. Це вимагає мотивації, вивчення ринку, коштів, таланту керівника. Він також мусить реально оцінити фактори, що спонукають туриста відвідати власне його агрооселю.

Успіх справи організації гостинності на селі визна­чають, насамперед, такі чинники:

1. У родині: професійна кваліфікація та вміння зацікавити, співпраця цілої родини, добрі стосунки з сусідами, особисті якості (комунікабельність).

2. У господарстві: локалізація, відповідні будинки, приміщення та інвентар, тип сільськогосподарської продукції, здорова їжа,  безпека, місця рекреації на свіжому повітрі, можливість цікавих занять.

3. У реґіоні та у селі: туристична атракційність, інфраструктура,  послуги,

форми проведення вільного часу[ 7, с. 145]..

Крім того,  необхідною умовою розвитку сільського зеле­ного туризму є розробка пакета різнобічних пропозицій стосовно проведення дозвілля у сільському середовищі поза межами самої агрооселі. Це стає можливим після проведення господарем аналізу наявних у його розпоря­дженні потенційних ресурсів, які можна було б вико­ристати для розробки унікальної пропозиції.

Розвиток сільського зеленого туризму, як будь-який інший вид господарської діяльності, вимагає чіт­кого планування.  Намір розпочати діяльність у сфері сільського ту­ризму мусить бути викладений у формі письмових розрахунків у бізнес-плані господарської діяльності. Це документ, що має як зовнішню функцію (презентація своїх планів споживачам та інвесторам, підстава для отримання фінансових ресурсів), так і внутрішню (стає знаряддям успішного керування підприємством). Щоб бізнес-план був успішним, він має базуватися на реаль­них даних. При підготовці бізнес-плану треба чітко усві­домлювати й кількісно оперувати такими ключовими бізнес-категоріями, як фінанси, час, людські ресурси, маркетинг, створення туристичного продукту, реклама, канали збуту, складові якості сервісу, складові конку­рентоспроможності власного продукту та його особли­вості.

Розділ 2. ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ТЕРИТОРІЇ ЛІСНОПОЛЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

2.1. Соціально-економічні  ресурси  досліджуваного регіону

Ліснополянська сільська рада  Марківського району Луганської області охоплює територію в 150,722км²  і має  у підпорядкуванні шість сіл : Лісна Поляна, Тишківка, Скородна,  Марківське,  Фартухівка,  Крупчанське з населенням у 1704 особи .

            За сім   кілометрів від районного центру, за сто десять  – від обласного та   за сімдесят п’ять   – від залізниці м. Старобільськ знаходиться адміністративний центр сільради -  село Лісна Поляна. Через нього проходить автомобільний шлях  Марківка – Старобільськ ( додаток А).

            По вулиці Центральній розташовані  адміністративні будівлі  Ліснополянської сільської ради, будинок культури, пошта, бібліотека, контора  ПрАТ «Агротон», ФАП, по вулиці Власа Погребенка – Ліснополянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, а по вулиці Лісній – Марківське лісництво.

На території сільради є заклади харчування, магазини, кафе-бар. Товари в ці заклади поступають, крім іншого,  і з місцевих підприємств – кондитерські та хлібо-булочні вироби, марківський сир та масло, молочнокислі продукти.  У мешканців села можна придбати молоко, яйця, сир, м’ясо птиці, овочі та фрукти.  Місцеві бджолярі забезпечують попит споживачів медом. Липовий, соняшниковий, гречаний – переважаючі сорти.

         Населення зайняте в сільськогосподарському та лісопромисловому виробництві. ПрАТ «Агротон»  та фермерські господарства вирощують  зернові і технічні  культури – пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, гречку, соняшник.   Домашнє господарство забезпечує родини селян  всім необхідним –  молоком, м’ясом, яйцями, городино – садовою продукцією. Вирощується знана у всьому світі марківська цибуля. Приватні тепличні господарства забезпечують ранніми овочами( додаток Б).

Поруч діє  оздоровчий табір «Лісова Галявина». Він розташований в живописному куточку дубового лісу – урочища «Ліскове» на відстані 6 км від автобусної станції селища Марківка .З селищем його сполучає дорога з твердим покриттям. Табір знаходиться в екологічно чистій зоні. Віддаленість від найближчих промислових міст більше ста кілометрів. На території табору знаходиться свердловина № 5275-Д підземних мінеральних вод[ 11]..

2.2. Природні рекреаційно-туристичні  ресурси

Основним природним рекреаційно-туристичним ресурсом досліджуваної території є мальовничий рельєф, лісові масиви, сітка ставків, цілющі джерельні  води, ягоди, лісові гриби та лікувальні трави, чисте  повітря. Багатий тваринний світ та наявність  ставків  сприяють таким видам відпочинку як полювання, рибальство тощо. В теплий період року, як зони відпочинку, використовуються береги ставків. Рельєф території та тривалість снігового покриву сприятливі для розвитку різних видів зимового відпочинку.

Земельні ресурси являються основою природно-ресурсного потенціалу території Ліснополянської сільської ради. Загальна площа сільськогосподарських угідь  – 1747,30 га, в тому числі – 547,50 га ріллі. Багаторічних насаджень – 22.0 га, сінокосів – 22.0 га, пасовищ – 698,46 га, лісів та лісовкритих площ – 75,5 га, земель водного фонду – 5,0 га.

   На території сільради є близько 10 ставків із водним плесом понад 3.0 га.

Означена територія у географічному відношенні розташована у межах Високого Задінців'я, який є продовженням Середньо-Руської височини. Рельєф переважно рівнинний з багаточисленними ярками та балками.

Клімат  характеризується як помірно-континентальний, значний вплив на клімат має рельєф:  з наявністю височин та великої кількістю балок пов’язані пониження температур, збільшення опадів та періоду снігового покриву, ожеледиця та тумани.

         Одним з головних показників клімату є температура повітря. Найтеплішим місяцем року є липень, середня температура якого складає +24⁰ С, а найхолоднішим - січень,середня температура якого складає – 7,8⁰ С.

Найбільша кількість опадів випадає в червні 57-62 мм, найменше – в лютому 24-26 мм[ 5, с.141].

Для нашого регіону  характерні сильні вітри, головним чином, східного напряму, сухість яких обумовлює високу випаровуваність.

Поблизу с. Лісна Поляна знаходиться джерело мінеральної води. Вода виводиться на поверхню з кам’яновугільних відкладень, з глибини 656 м. За фізико-хімічними показниками – це рідина без кольору, прісна, слабо лужна з мінералізацією 1-2 г/дм куб. Відноситься до гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатних вод складного катіонного складу. В заключенні, виданому Одеським науково-дослідницьким інститутом реабілітації і курортології відмічено, що вода «Лісова галявина» по своєму хімічному складу і мінералізації близька до води «Золотий колодязь» (Донецька обл.). Вода відноситься до групи лікувально-столових , тобто її можна використовувати за призначенням лікаря[ 12].

2.3. Рекреаційні об’єкти природно-заповідного фонду

На території Ліснополянської сільської ради розташована комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Ліснополянська», площею 285,5 гектарів. А поруч, землями Марківської селищної і Герасківської сільської рад, простягається загальнозоологічний заповідник місцевого значення «Герасківський», площею 5356 гектарів.

Природний потенціал Марківщини об’єднує унікальний степовий ландшафт з лісами, ставками, джерелами і балками, забезпечуючи найсприятливіші кліматичні умови для розвитку різних видів туризму на території району.

Тут неповторно квітне, вкриваючи «червоними горизонтами», воронець, переливаються «сріблястими» ковдрами полин і ковила, прозора, смачна, цілюща і лікувальна джерельна вода, поруч бере свій початок тиха і чиста річечка  Деркул,  що  впадає до Сіверського Донця. Живописні запашні трави, соснові і дібровні ліси роблять повітря чистим і легким, а в прозорих дзеркальних ставках водяться раки, безліч видів риб. Все це сприяє активному відпочинку людини і сприяє зміцненню його здоров’я[ 11].

На території сільської ради переважають ліси зеленої зони – байрачні, які мають порослеве походження і розташовані по балках і ярах. Основу деревостанів створює дуб звичайний, до нього домішуються ясен високий, клен, липа, осика. Підлісок добре розвинутий: клен татарський , бруслина бородавчаста і європейська, жостір проносний, шипшина повстиста, глід обманливий. Бавлять око  гаї та діброви.

Багатий рослинний і тваринний світ нашого краю заманює фотолюбителів. Зустрічаються рослини, занесені до Червоної книги України:  ковила волосиста,  півонія тонколиста, рябчик малий,  сон чорніючий , шаф-ран сітчастий . Вживаються заходи для збереження популяції байбака.

Практично первозданна природа, віддалення від промислових міст і їх метушні дає можливість людині побути наодинці з самим собою і природою. При необхідності поспілкуватися з людьми, випромінюючими селянську мудрість і доброту, хлібосольну гостинність. Кожен тут знайде все, що йому до душі: неповторні сходи і заходи сонця, рибалку, збір грибів і ягід, піші і велосипедні прогулянки.

2.4.  Історико-культурні туристичні ресурси .

         Візитною карткою села Тишківка можна сміливо вважати величаву і прекрасну споруду – храм Святих Кирила та Мефодія, що був збудований ще на початку минулого століття. А поруч знаходиться братська могила радянських воїнів та пам'ятник на честь загиблих воїнів-земляків(додаток В).

На східній околиці села Крупчанське розташована братська могила загиблих воїнів, що полягли на полі битви, визволяючи нашу територію від німецько-фашистських загарбників( додаток В).

В центрі села Лісна Поляна височіє стела загиблим в роки війни односельцям.  Неподалік  розкинувся кленовий парк з затишними алеями та дитячим майданчиком. А за селом возвеличується «Могила». Ходить легенда, що колись в цих місцях проходило татаро-монгольське військо, і та могила була нагорнута при похованні їхніх воїнів та коней. В радянські часи багато хто цікавився могилою, проводили розкопки, але допоки знаходили тільки кістки тварин.

Відпочинок селянам забезпечує сільський будинок культури. При ньому діють вокальні та народні ансамблі. Фольклорний колектив «Вербиченька» відроджує народну пісню і зачаровує слухачів своїм неповторним співом.

Відроджуються в селі і традиційні свята  - Івана Купала, Масляна, Водохреща. Масові гуляння зближують і розраджують селян.

А шкільний музей зберігає експонати старовини та розкриває історію села. 

РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВНІ ФОРМИ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ЛІСНОПОЛЯНСЬКОЇ СІЛЬРАДИ

3.1. Народне мистецтво в сільському туризмі

Я вважаю, що запровадження сільського туризму на території нашої сільради справить позитивний вплив на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, традицій. Проявляючи інтерес до цих надбань народної культури, жителі міст, що відпочиватимуть на селі, розкриють місцевим жителям їх справжню цінність, популязирують  їх у своїх краях.

В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Але вишивальниці нашого села володіють своїми унікальними техніками вишивання. Їх особливістю є  поліхромні візерунки, виконані хрестиком грубою ниткою, завдяки чому створюється враження рельєфності. Переважають рослинні орнаменти. Традиційним є поєднання різних за фактурою ниток, що  також додає рельєфності візерунку. У нас  здавна вишивали хрестом і гладдю. Вміння вишивати передається із покоління в покоління. Славляться своїми витворами мистецтва вишивальниці старшого покоління Нєдовєсова К. О., Соха В.П., Якуба В.Г., Хуторська Н.І.. А Сич О.Ю. та Гальченко О.М. захоплюються  вишивкою бісером.  Роботами вишивальниць можна помилуватися, оглянувши їх чепурні оселі та на виставках під час традиційних сільських народних гулянь. А для охочих  оволодіти цими техніками майстрині залюбки організовують майстер – класи( додаток Г).

Полонить серця односельців та гостей села спів учасниць жіночого фольклорного ансамблю «Вербиченька». Основу репертуару ансамблю складають українські народні пісні, які виконуються в основному без музичного супроводу ( a capella ). Солістка ансамблю Хуторська Н.І. із співучого роду Гайдашів. Її дядько, Григорій Пилипович, до війни жив у Києві і співав у капелі «Думка». Ансамбль – лауреат конкурсу родинної пісні «Одна родина». «Приїздіть до нас у село і отримаєте задоволення від почутих пісень та доторкнетесь до витоків української народної пісні» - запрошують всіх бажаючих учасниці ансамблю «Вербиченька» ( додаток Ґ) .

Чільне місце в художній обробці дерева належить різьбленню. Зі справжніми витворами мистецтва гості нашого села можуть ознайомитись, завітавши до оселі  Садовенка Ю.В. Майстер-умілець перетворив свою садибу на справжнє диво народного мистецтва. Власноруч зроблені меблі – столи , стільці, кресла, книжкові полиці прикрашені художнім різьбленням. Зачаровують портрети, пейзажі, предмети культу,  втілені в дерев’яну фактуру. Завітайте до обійстя Садовенка Ю.В.( с. Марківське) і ви зануритесь в атмосферу казковості і затишку! А майстер познайомить вас з азами народного промислу – різьби по дереву(додаток Ґ  )

Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел в Україні. Воно зустрічається у сільських тинах, овочевих кошиках та інших виробах.
На території сільської ради цим видом народного промислу займаються жителі села Марківське  Синютін Іван Михайлович (тиноплетіння) та Котвіцький Микола Іванович, який  вправно плете  кошики. Умільці залюбки організовують  майстер-класи  для охочих оволодіти мистецтво лозоплетіння(додаток Д).

3.2.Етнографічний туризм

Для нашого регіону актуальними є питання збереження етнокультурної спадщини. На мою думку найбільш ефективно це може відбуватися в процесі безпосередньої участі туристів у традиційних масових етнографічних заходах( святах, народних гуляннях).

         На території Ліснополянської сільради вже стало традиційним проведення народних гулянь в день свята Водохреща, Івана Купала та Масляної. Аматори сцени під керівництвом директора будинку культури Нєкрасової І.В. створюють феєричне дійство, що переносить присутніх до витоків вірувань  прадавніх слов’ян з їх  уявленнями про світ. Фінансування означених заходів відбувається за рахунок коштів місцевих підприємців.

Найколоритнішим у ліснополянців є Різдвяний цикл, що репрезентує колядки та щедрівки. На свято Маланки молодь у масках усю ніч щедрує, ходить із «козою», водить переодягненого на Маланку парубка. Традиційні персонажі — «баба» Маланка та «дід» Василь.

Прихід ряджених був доброю ознакою, тому їх зазвичай радо запрошували в оселю. Таким чином ритуальне переодягання ряджених на свято Маланки має давнє язичницьке походження і пов’язане з культами предків та родючості. 

         Чудове народне свято Водохреща 19 січня можна відзначити в Лісній Поляні. Тут освячення води відбувається просто неба. Помолившись і набравши  святої води, можна відправитися неподалік села на криницю Білу, де  вже кілька років поспіль освячується вода, після чого всі бажаючі можуть купатися. Після отриманого заряду бадьорості від свяченої води можна прийняти участь у традиційних народних гуляннях та попаритись у лазнях місцевих жителів( додаток Е).

3.3.Природознавчий туризм

Сільські краєвиди приваблюють туристів передусім красою природи та різноманітністю краєвидів. Місцевість території Ліснополянської сільради потопає в зелені садків, гаїв та лісів.

    Традиційні  короткотермінові відпочинкові  маршрути  ліснополянців та їхніх гостей пролягають через ліс Лісковий до ставка Лісний. Надзвичайно чисте повітря, перенасичене киснем та ароматизоване сезонними запахами первоцвітів чи прілого листя восени, велич дубів, тремтіння осини, цілющі запахи липи супроводжують відпочиваючих протягом всього маршруту. Звивисті  стежки подовжують шлях.  Навесні пролісок, ряска, конвалія синьо-рожевою ковдрою вкриває лісову підстилку, милує око і створює підґрунтя для зачарування красою природи. Восени можна запастись цілющими плодами шипшини та глоду.

       Ставок Лісний, загачений у 70-х роках минулого століття на місці

колишніх сінокосів, у всі часи приваблював відпочиваючих джерельно-чистою водою. Там обладнано невеликий пляж.

Ставок зариблений. Тому любителі риболовлі в дозволені терміни можуть відпочивати з вудкою в руках. Серед трофеїв місцевих рибаків – 30кг товстолобик, 15кг коропи, карасі та білі амури, щуки.

         Звивистою  лісною стежкою можна потрапити до джерела з придатною питною водою, відпочити на обладнаному майданчику.

      Місцеві жителі залюбки розкажуть історію загачення ставків «Пташиний» та «Солоний» на місці колишніх поселень Кадамівка та Власівка.

Маршрут до ставка «Пташиний» пролягає через ярки та балки, вкритими зеленню чагарників. Там чинно прогулюються пташині сім’ї фазанів. Навесні схили ярків вкриваються надзвичайно колоритним темно-червоним килимом воронців.  Фотолюбителі матимуть змогу поповнити  свої колекції світлинами крокусів, які густо вкривають пагорби за ставком «Солоний». Травники можуть заготовити  лікарські трави чебрецю, материнки, підбілу звичайного, звіробою, ромашки та ін..

Водною гладдю ставків чинно пропливають дикі качки з виводком пташенят,  вражають своєю граціозністю гордовиті лебеді, коли гостюють у нас під час весняних та осінніх перельотів. А незліченні гурти диких гусей влаштовують пташині базари. Коли в осінньому небі чутно прощальний клекіт журавлів, сум оповиває душу. Слід відвідати наш край, щоб пережити такі колоритні емоції.

        Соснові насадження не тільки забезпечують наші оселі новорічними красунями, цілющим повітрям, а й радують тихих мисливців врожаєм маслюків. Крім того на околицях села можна зібрати повні кошики синьо- ніжок та  печериць.

         Село Скородна навесні потопає в зелені садків. А коли цвіте терен –  враження неймовірні.  Ліс Черемховий займає 121га території району. Маршрут до нього пролягає сільськими дорогами . Від центральної садиби близько 8 км. Але такого аромату від цвітіння черемхи  та лісової полуниці не почути  ніде. Там слід побувати. 

Означені маршрути вже давно протоптані місцевими туристами – учнями Ліснополянської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Цими стежками діти залюбки здійснюють навчальні та розважальні екскурсії. Вивчають сезонні зміни в природі, спостерігають за тваринним і рослинним світом, милуються краєвидами, досліджують погодні умови. День туриста – загальношкільне свято. Діти оволодівають технікою пішохідного туризму, орієнтуванням на місцевості, вчаться користуватися спеціальним спорядженням, облаштовують прилеглі до природних об’єктів території.

РОЗДІЛ 4 АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЇ ЛІСНОПОЛЯНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

Українські села території Ліснополянської сільради мають даровані природою мальовничі краєвиди, самобутній побут, місцевий фольклор, говірку, сприятливу екологічну ситуацію та традиційну гостинність сільських жителів. Ці чинники можуть зацікавити туристів, які прагнуть близького контакту з природою, звільнення від шаленого ритму життя, релаксу від робочого напруження, проведення часу в родинному колі, особистого контакту із сільськими жителями. Крім того до факторів, які притягуватимуть туристів, належать наявність риби у водоймах, диких тварин та птахів, що може зацікавити любителів риболовлі та тихого полювання, екологічно чисті продукти. Свою відпустку можна урізноманітнити збиранням лісових плодів та лікарських рослин з місцевим провідником; це залишить  приємні й незабутні спогади.

Наявність великого сільськогосподарського потенціалу і мережі транспортних комунікацій, екологічно чисте довкілля роблять територію Ліснополянської сільської ради привабливою  для залучення інвестицій у найрізноманітніші сфери діяльності: розвиток сільського господарства,  тваринництва,  садівництва та городництва , туристичного бізнесу.

Для того, щоб систематизувати окреслене коло проблем та переваг розвитку сільського зеленого туризму на території Ліснополянської сільської ради на основі узагальнення значного масиву фактичної інформації я здійснила SWOT-аналіз стану цього виду діяльності ( додаток Ж).

SWOT- аналіз – це інструмент стратегічного аналізу та планування, який застосовується для оцінки явищ і факторів, що мають вплив на компанію чи проект.

Абревіатура SWOT походить від англійських слів: strengths, weaknesses, opportunities, threats. Отже, всі параметри розділяють на чотири категорії:

strengths – позитивні сторони; weaknesses – негативні сторони; opportunities – потенційні можливості; threats – потенційні загрози[15].

Проведений аналіз дає змогу об'єктивно оцінити можливості розвитку цього виду туризму та розробити ефективні заходи щодо упередження можливих проблем. Розгляд же сильних сторін дає підстави науково визначити потенційні можливості території Ліснополянської сільради та розробити ефективну стратегію щодо їхнього подальшого зміцнення.

Звичайно, вирішити  проблеми впровадження сільського зеленого туризму  під силу тільки громаді за підтримки державних органів влади та місцевих органів самоуправління.

Співбесіди з жителями сіл висвітлили деяку зацікавленість питанням розвитку сільського зеленого туризму. Це стосується реалізації екологічно чистої продукції по доступних цінах, готовність проводити майстер-класи для охочих оволодіти народними ремеслами, залучення до участі у традиційних святах, бажання виступати у ролі провідників при збиранні грибів, ягід, лікарських трав,надавати послуги особистої лазні чи сауни, організації піших прогулянок, обладнання свого житла в агрооселі.

ВИСНОВКИ

            Нинішня ситуація в країні змушує мешканців сіл знаходити нові джерела доходів для покращення свого матеріально-фінансового становища. Розвиток зеленого туризму на селі – один із способів вирішення даного питання.

Керуючись результатами моїх досліджень, можна зробити висновок, що перспективи для розвитку зеленого туризму на території Ліснополянської сільської ради є. Все залежить від бажання і зусиль громади та підтримки органів місцевого самоврядування. Пропозиція сільського туризму в нашій місцевості може бути спрямована до сімей з дітьми, людей з особливими потребами, осіб похилого віку та шанувальників природи.

Мені було дуже цікаво досліджувати цю проблему.  Я залюбки ділилась своїми знаннями з однолітками, вчителями, вивчала думки місцевих жителів. Залучала друзів до співпраці. Планую серед учнівської молоді організувати науково-практичну конференцію з цього питання. А з її рішенням ознайомити голову сільради Паршина О.М. Сподіваюсь, що спільними діями зможемо започаткувати сільський зелений туризм у нашому краї.

Мені вдалося поспілкуватися з колишньою випускницею  нашої школи Унгурян Дар’єю – студенткою Харківського університету. Її  майбутня спеціальність   пов’язана з  туристичним  бізнесом.  Ми обидві налаштовані на тісну співпрацю.  Я поділилася своїми доробками, отримала консультацію. Дар’я зацікавилася моєю роботою. Плануємо працювати над спільним проектом. Можливо це допоможе мені визначитися з майбутньою професією.

Села Ліснополянської сільради  – це скарбниця працьовитих людей, взірець щирості і гостинності, невичерпне джерело доброзичливості і ввічливості, куток, з любов’ю  заквітчаний рутою-м’ятою та звеличений працею. Завітайте до нас  і вам неодмінно захочеться  приїхати сюди знову.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1.Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 №324.

2.Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 23.12.2016р., 
3. Законопроект «Про сільський зелений туризм» від 12.04.2007 № 3467.

 4. Биркович В. І. Сільський зелений туризм — пріоритет розвитку туристичної галузі України // Стратегічні пріоритети. — 2008 р. — № 1(6)

 5. Кисельова О.О     Основи землезнавства та краєзнавства . – Луганськ,

2010 .-  171с.

6. Машика Т. Власнику сільської садиби: метод. реком. / Т. Машика. Н. Машика. — Ужгород: Ліра, 2006. — 68 с.
7. Рутинський М.Й. Зелений туризм. / М.Й.Рутинський, Ю.В.Зінько. - К.: Знання, 2008. - 271 с.

8. Рутинський М. Й., Зінько Ю. В. Сільський туризм: навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 271 с.

9. Симоненко В. Д. Фізико-географічне районування Донбасу для цілей сільського господарства . -  Донецьк, 1972

10. Царик П. Л. Сільський зелений туризм: навч. посіб. — Тернопіль, 2008. — 100 с.  1(6)

11.http://mar.loga.gov.ua/content/promislovist_0

12.www.loga.gov.ua

13.http://pidruchniki.com/1506091343766/turizm/silskiy_zeleniy_turizm

14.https://uk.wikipedia.org/wiki/Поняття_та_види_сільського_туризму

15. https://ru.wikipedia.org/wiki/SWOT-анализ  

16. Фотоархів Сича В.М..